Арсенал, 1784-1803 рр.

Адреса: 
вул. Лаврська, 12

Арсенал – пам’ятка архітектури національного значення, зведена у 1783-1801 рр. за проектом генерала-поручика Іоганна Меллера у Старій Печерській фортеці. Споруда Арсеналу розташована на перетині вулиць Лаврської (колишня вулиця І. Мазепи) та Цитадельної.

Арсенал був зведений на місці Вознесенського жіночого монастиря. Ігуменею у 1683-1707 рр. була Марія-Магдалина Мазепина – матір гетьмана Івана Мазепи. Споруди після закриття монастиря в 1712 р. використовували як артилерійський цейхгауз, з 1768 р. – як «гарматний двір», де ремонтували та виготовляли гармати, артилерійське спорядження тощо. 1750 – наказ про спорудження у Києві великого «магазейна» (арсеналу) підписала імператриця Єлизавета Петрівна. 1764 – видано «Положення про арсенальну команду», підпорядковану Київському артилерійському гарнізону. 1784 – було закладено будівлю Арсеналу. 1787 – Київ відвідала імператриця Катерина II. З початку ХІХ ст. Арсенал перебував у розпорядженні Київського військового гарнізону, а упродовж ХХ ст. тут працював військовий завод.

З 2003 року Арсенал став культурно-мистецькою установою. Сьогодні паралельно із проведенням виставок триває реставрація приміщень та ведеться робота зі створення прогресивного музейного комплексу, який представлятиме історію українського мистецтва від давнини до сучасності, приймає колекції шедеврів із провідних світових музеїв, є потужним осередком розвитку творчих ініціатив.

Загальна площа Арсеналу сягає 60 000 м2, наразі використовується від 12 000 до 24 000 м2.

З опису «Путешествие Российской императрицы Екатерины II в Тавриду»: «Трубы й литавры оглашали воздух; с Печерской крепости раздались выстрелы из пушек… На огромной площади перед Печорскою крепостью были сооружены триумфальные ворота…, с крепости опять раздался 101 выстрел; комендант Кохиус представил ключи от крепости» (3, с. 102). Київ вразив Катерину II – «…Странный здешний город: он весь состоит из укреплений да из предместий, а самого города я до сих пор не могу доискаться…» (1, с. 30). Розпорядженням Катерини II був складений генералом артилерії Міллером і графом Шуваловим перший «правильний план». Тоді була закладена нова форма і нова розмірність місту. «…Против Врат Лаврских, красуется двухэтажное величественное своєю простотою здание Арсенала, занимаюшее почти квадратною площадь до 400 сажень в окружности, кругом здания устроены очень красивые группы из пушек й пирамиды из ядер…» (5, с. 147). «Это заведение есть одно из самых огромнейших в России. Каменное колоссальное здание онаго, в два этажа, украшено рустиками й отличается величественною простотою. План его изображает почти равносторонний квадрат, коего каждая сторона около 100 сажень длиною. Арсенал зтот, находящийся в крепости, против Западных или Святих Врат Печерского монастыря, заложен в 1784 г. на месте существовавшего до 1712 г. Вознесенского девичьего монастыря, штат которого переведен на Киево-Подол; а в зданиях, оставшихся от монастыря помещался некоторое время Цейг-Гауз. Построенная же в 1705 г. каменная церковь бывшею игуменьею, матерью тогдашнего гетмана Мазепы, еще оставалась до 1798 г. Говорят, что Архитектором при построении Арсенала был инженерный генерал Карл де Шарон, но современники отрицают это…» (3, с. 190).

Макет Арсеналу, що будувався в Києві, бачив у Петербурзі в 1787 році венесуельський політичній діяч Франсіско Міранда. 1797 року військове керівництво уклало контракт із київським купцем Григоренком, який зобов'язався розібрати Вознесенську церкву і побудувати споруду Арсеналу. Будівництво Арсеналу завершили через 12 років за Павла I, який виділив на нього великі кошти. Загальна вартість робіт склала 437 567 крб. Після завершення будівництва, 25 травня 1803 р. Арсенал передано під командування генерал-майора артилерії Полєтаєва.

Споруда Арсеналу – у плані прямокутний (168x135 м) із заокругленим наріжжям, має внутрішнє подвір'я з чотирма ворітьми, розташованими по осі фасадів. Планування зального типу, з розміщеними у два ряди опорними стовпами, що несуть на першому поверсі склепінчасті перекриття (прогін 8,75 м) і на другому кроквяні ферми з підвісними стелями. Під західною частиною споруди міститься підвал. Внутрішні кам'яні сходи розміщено попарно біля південних, північних і східних воріт. Стіни, які мають завтовшки близько 2 метрів та склепіння складено з світло-жовтої київської цегли (тому сучасники називали Арсенал «порцеляновим»). На подвір'ї були пандуси для вкочування гармат на другий поверх (не збереглися). Довгасті фасади чітко поділяються на два яруси. Нижній, з рівномірно розставленими арковими прорізами, оброблено великим дощаним рустом. Рівні площини другого поверху з прямокутними, обрамленими простою лиштвою вікнами, завершуються спрощеними доричними фризом і карнизом. Головними архітектурними акцентами фасадів є портали воріт. Портал головного входу оздоблено пілястрами доричного ордера. Ворота бічних фасадів утоплено в нішах, оформлених колонами тосканського ордера. Арсенал – перша класицистична споруда в Києві. Однак, заокруглені роги будинку, характер ніш у порталах, окремі віконні лиштви на західному фасаді нагадують добу зникаючого бароко. Виробничі приміщення Арсеналу розміщувалися таким чином: на першому поверсі були майстерні, вартівня та команда чергового офіцера, на другому майстерні, канцелярія управління, контора, креслярня. Тут виробляли і ремонтували гармати (єдинороги, мортири), спорядження до них лафети, дроги для мортир, під мортирні верстати, а також гранати, бомби, ядра, картеч, кінську збрую, холодну зброю, кулі різного калібру. Кількість майстерень та їхня спеціалізація часто змінювалися залежно від вимог виробництва. Загальна кількість робітників на Арсеналі постійно зростала. Арсенал виконував також функції сховища зброї. Тільки у 1817 р. тут налічувалося 46 тис. нових рушниць, 2 тис. палашів, 3,5 тис. тесаків тощо. Під час війни споруда мала слугувати оборонним цілям; тут можна було розмістити під час облоги гарнізон із 2 тис. осіб і понад 2 тис. пудів пороху в бочках. До останнього часу Арсенал використовувався як промисловий будинок. Ця велика для свого часу споруда сьогодні відіграє важливу містобудівну роль у забудові заповідної території Старої Києво-Печерської фортеці. Коли на території заводу «Арсенал» вирішили зробити культурний центр, там стали проводити археологічні розкопки. Так було знайдено поховання черниць, у тому числі матері Мазепи. Загалом під Арсеналом знайшли більш як 260 поховань.

Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал»

Мистецький арсенал – це проект, ініційований Президентом України у 2006 році з метою створення культурно-мистецького та музейного Комплексу європейського рівня. Мистецький арсенал є вікном в Україну для світу і вікно у світ для України. Це мистецький майданчик, відкритий для імпровізацій та інсталяцій. Пріоритетними напрямками діяльності комплексу Мистецький Арсенал є відновлення цілісності культурного простору України, зменшення розриву між культурною традицією та повсякденними культурними практиками суспільства, створення умов для проведення активного і змістовного дозвілля на території Комплексу. Мистецький Арсенал став улюбленим місцем сімейного відпочинку, та сприяє облагородженню та благоустрою історичного центру міста Києва шляхом створення сучасного архітектурного комплексу, формування бази для надійного і взаємовигідного партнерства між державним і недержавними секторами культури. У 2007 році комплекс Мистецький арсенал відкрився для відвідувачів. Ще деякий час Комплекс перебуватиме в стані реконструкції та будівництва, але вже почав діяти і відкрився для мистецького експерименту, діалогу, пошуку та творчості.

28 квітня 2011 року указом Президента України утворена Рада з питань розвитку Національного культурно-мистецького та музейного комплексу Мистецький арсенал як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.

Джерела: 1. Вікіпедія.

Інформація підготовлена Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій.

Головна сторінка