Бессарабський критий ринок, 1912 р.

Адреса: 
Бессарабська площа, 2

Розташований у центрі площі. Фасад звернений до головної магістралі — вул. Хрещатик. Є важливим архітектурним акцентом, що замикає перспективу бульвару Тараса Шевченка, фіксуючи перехід від вул. Хрещатик до вул. Великої Васильківської, перетин давніх шляхів — вулиць, які прямують на захід, схід та південь від центру міста. Збудований за конкурсним проектом варшавського архітектора Г. Гая. Будівельними роботами керував інженер М. Бобрусов. Відповідно до містобудівної ситуації споруду збудовано у формі прямокутника із заокругленим напівциркульним східним боком, що формує об'їзд. Цю форму повторює і розташований у центрі основний об'єм зали площею 2.896 кв. м., розрахованої на 570 торговельних місць. По периметру залу оперезано двоповерховим об'ємом із входами з вулиці, що містив адміністративні приміщення, готель на 117 місць, холодильні камери. Залу перекрито 10-ма металевими тришарнірними арками прогоном 32 метри зі скляною покрівлею, що забезпечує її верхнім світлом. Конструкції виготовлено Сумським машинобудівним заводом. До зали ведуть три в'їзди, два з яких формують один поперечний наскрізний прохід. Перший поверх будови (з антресолями для збереження товарів, що нині перетворені на самостійний поверх) було призначено для розміщення 31 крамниці (з них 9 по фасаду), другий — відведено для ресторану й клубу домовласників (по фронту) та адміністративних приміщень (у напівциркульній частині), до яких входили: контора наглядача, приймальня, палата мір і вагів, приміщення охорони. Планування другого поверху коридорне з однобічним розташуванням приміщень, що освітлювалися вікнами. У великих підвалах під спорудою було розміщено опалювальне устаткування, холодильники, склади палива та ліфти. За пропозицією М. Бобрусова підвал дещо розширено для облаштування кав'ярні. Композиція споруди симетрична, вирішена поєднанням розташованого в центрі домінуючого об'єму головної торговельної зали і двоповерхового об'єму, що охоплював його по периметру. Подібна композиція допомогла великій споруді органічно вписатися в міське архітектурне середовище і водночас виконувати притаманні ринку функції. У споруді чітко втілено планово-функціональну логіку й раціонально-художні властивості матеріалів та конструкцій, які виявились основними художніми засобами її архітектурної виразності.

Споруда цегляна, опоряджена під розшивку швів з математичною точністю рядів кладки. Архітектуру фасадів вирішено на чіткому виявленні головних осей, що відповідають в'їздам і входам. Їx закріплено великими арками та порталами. Вежоподібні об'єми над ними перекрито ковпаками з декоративними завершеннями, які формують не тільки мальовничий силует, але й підкреслюють потужний, підтриманий архітектурними засобами об'єм торговельної зали, що виходить на фасад трикутним шипцем з великим напівциркульним вікном верхнього світла. Окрім композиційної ролі вежки відігравали функцію приміщень для розміщення бака з водою та компресора. Прагнення до формування образу торговельної споруди виявлено суцільним ритмом великоформатних магазинних вітрин на першому поверсі й об'єднаними в тісні групи вузькими вікнами вертикальних пропорцій на другому поверсі. Саме це вирішення і стало прологом стрічкового засклення — нової на той час форми архітектурної виразності фасадів. Прикметним став відхід від застосування в архітектурі споруди історичних стильових форм. Це викликано художнім переосмисленням можливостей нових матеріалів, зокрема, металу. Яскравим відображенням віяння доби є незамасковане включення до архітектури фасадів металевих перемичок вітрин та вікон, випусків анкерів, ліхтариків тощо.

Мистецької виразності фасадів досягнуто завдяки скульптурному декору у стилістиці українського народного мистецтва, який на тлі раціоналізму архітектурних засобів трактується реалістично, акцентуючи лише важливі в композиційному сенсі ділянки стін (голови биків у замкових каменях напівциркульних проїздів, скульптурні композиції з риб і драпірувань риболовецьких сітей, два горельєфи — «Селянин з волами» та «Селянка з глечиками» скульпторів О. Теремця та Т. Руденко). Скульптурне оздоблення виконано учнями митця Ф. Балавенського, які навчалися в Київському художньому училищі. Високий мистецький рівень властивий застосуванню художнього металу (ліхтарики та ковані брами виїздів з композиціями «Гуси в леті» скульптора О. Теремця). Раціональний підхід характерний і для вирішення інтер'єрів. Найважливішою особливістю архітектурно-художнього втілення задуму є «оголеність» металевих ажурних конструкцій головної зали, включених до контексту оздоблення інтер'єра. Це створило принципово новий функціональний абрис споруди. Стіни зали вкрито полив'яною плиткою; метлаську плитку фірми Дзевульського і Лянге з міста Опочно (Польща) викладено мереживом у два кольори (кремовий і теракотовий), а також нею встелено підлогу.

Високий архітектурний, технологічний і функціональний рівень вирішення будівлі забезпечив їй багаторічну бездоганну експлуатацію за призначенням. Споруда — один з найкращих вітчизняних зразків раціоналістичного напряму стилю модерн поч. ХХ ст., в якому винятково вдало поєднуються як функціональні, так і мистецькі якості.

Література: 1. Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн.1 Ч.1. Київ.-К.1999, Євген Тиманович.

Інформація підготовлена Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій.

Головна сторінка