Будинок прибутковий, в якому мешкали видатні діячі науки та культури, 1900-1901 рр.

Адреса: 
Андріївський узвіз, 34-А

Вулиця Андріївський узвіз розташовується у Подільському районі міста Києва. Пролягає від Контрактової площі до вулиць Володимирської та Десятинної. Вулиця вважається однією з найдавніших магістралей міста, яка з’єднувала давньоруський дитинець з подільською торговою площею. Історичне трасування вулиці відповідає особливостям схилу Старокиївського плато і проходить між горами Андріївською (Уздихальницею), Старокиївською та Замковою. Сучасна назва існує з 1740-х років, походить від Андріївської церкви. У 1920-57 роках вулиця носила ім’я більшовика Г. Лівера. 1957 року повернуто історичну назву.

Історична забудова приватної садиби за адресою: Андріївський узвіз, 34 відноситься до сер. ХІХ – поч. ХХ ст. До її складу входили: фасадний чотириповерховий прибутковий будинок 1900-1901 рр., який має сучасну адресу: Андріївський узвіз, 34 (архітектор О.Хойнацький, цивільний інженер М.Вишневський), фасадний двоповерховий будинок 1858-1895 рр. під №34-В та двоповерховий флігель на другій лінії забудови садиби – Андріївський узвіз, 34-Б (втрачений). Житловий будинок розташований на вигині вулиці навпроти Андріївської церкви. Є важливим містобудівним акцентом в ряду щільної забудови вулиці. Квартал, в якому розташований будинок, обмежений вулицями Андріївський узвіз, Гончарна, Володимирська.

Історична садиба №34 остаточно сформувалася у середині ХІХ століття, мала складну конфігурацію плану і значні розміри. У дворі збереглися декілька господарчих споруд і дерев’яний двоповерховий флігель, обкладений цеглою (кінець ХІХ століття). Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття садибою володіли різні власники: М.Грабовський – поміщик, діяч культури, родина Столяренків (до 1905 року), Ф.П.Слинько (з 1906 року) – представниця крупного купецького роду, який володів багатьма будинками в місті. Існуючий будинок споруджено як прибутковий за проектом архітектора О.Р.Хойнацького цивільним інженером М.Вишневським на замовлення домовласника Є.Є.Столяренка у 1900-1901 роках. Сучасне використання споруди не змінилося. Через значний ухил вулиці крила будинку різновисотні. В плані споруда має ускладнену Г-подібну форму, складається з двох житлових секцій, одна з яких одноквартирна в чотириповерховому об’ємі, який витягнутий вглиб двору, а друга – двоквартирна, п’ятиповерхова. Композиція головного фасаду асиметрична. Фасад членовано по вертикалі розкріповками, які первісно увінчувалися луковичними банями з ліхтариками, декоративним кокошниками та орнаментальним лусковим покриттям. Декоративні елементи фасаду виконані в стилістиці історизму, у формах руської архітектури ХVІІ століття. Нижні поверхи оздоблені під руст, входи акцентовані масивними арочними порталами. Багатий декор двох верхніх поверхів складається з наличників і килеподібних та трикутних сандриків, поребрика, кокошників, нишок тощо. До кінця 1910-х років два перші поверхи були пофарбовані у червоний колір, 2 середніх – в білий, верхній поверх з двома башточками – у блакитний.

Сучасне пофарбування двокольорове: білі декоративні елементи на теракотовому тлі. В тамбурах сходинкових клітин вціліло різьблення дверей. В парадному під’їзді збереглися автентичні плафони з ліпленням, оздоблення стін, метласька поліхромна плитка підлоги, ажурна огорожа сходів тощо. Частково збереглося первинне оздоблення житлових приміщень (ліплення, паркет, печі тощо).

З 1907 по 1911 роки в цьому будинку жив П.І.Житецький (1837-1911) – український філолог, член-кореспондент Петербурзької Академії наук. У 1907 році він був обраний почесним членом Українського наукового товариства у Києві. У 1908 році розпочав роботу над «Енциклопедією слав’янознавства». З 1908 по 1958 рік в цьому ж будинку, у квартирі №9 жив Т.Г.Кезма (1889-1958) – український радянський вчений – східознавець-арабіст. З 1913 року викладав арабську мову у вищих навчальних закладах Києва, з 1948 року – професор університету. У 1963-67 роках в будинку жив Г.Тютюник (1931-1980) – відомий український письменник, лауреат премії імені Лесі Українки. У 1991 році на фасаді було встановлено меморіальну дошку з барельєфним портретом письменника (ск. В.Луцак, арх. І.Лебідь). Знаходиться на території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ».

Література: 1.Звід пам’яток історії та культури України. Київ. Кн.1 Ч.1. Київ. – К.1999.

Інформація підготовлена Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій.

Головна сторінка