Дзвіниця Флорівського монастиря, 1740 р., 1821 р.

Адреса: 
Вул. Фролівська, 6/8

Зведена на східній межі садиби монастиря, над головним в'їздом у монастир. Споруджена в 1740-х рр. Не раз зазнавала значних руйнувань під час пожеж. У 1792 р. замість старої мурованої бані споруджено дерев'яну з бляшаною покрівлею.

Найзначніші ушкодження дзвіниці було завдано пожежею 1811 року. До 1821 р. на кошти, виділені з царської казни, за проектом архіт. Андрія Меленського споруду відновлено з частковим використанням старих стін. Було розібрано муроване шатро, надбудовано поверх і баню зі шпилем у стилі класицизм. Роботи з оздоблення дзвіниці виконано під керівництвом київських підрядчиків П. Кукуніна та В. Сєрикова.

Відбудову проведено з відхиленнями від проекту – у спрощених формах: двоколонний портик на чоловому фасаді замінено рустованими пілястрами, які фланкують арковий проїзд; не відновлено ліплений рельєф «Всевидюче Око» на підбаннику дзвіниці тощо.

Надалі здійснювалися, в основному, поточні ремонти, які не привели до істотних змін екстер'єру споруди. Виняток становили капітальний ремонт 1900 р., коли шпиль дзвіниці було прикрашено позолоченими зірками, та ремонтно-відновлювальні роботи повоєнного періоду (кін. 1940-х – поч. 1950-х рр.), під час яких було змінено абриси і пропорції бані та шпиля.

До наших днів споруда добре зберегла форми архітектури класицизму, набуті під час реконструкції 1820-х рр. Чотири ярусна, мурована, тинькована, у плані квадратна, увінчана банею з високим шпилем. У першому ярусі ацентрично на осі схід-захід влаштовано проїзд під циліндричним склепінням. З південного боку від нього – два приміщення для воротарів та сходи на верхні яруси. Глухі фасади двох нижніх ярусів слабо розчленовано. Пластично найбільш виразний третій – дзвоновий ярус, відкритий з чотирьох боків арковими отворами із замковими каменями.

Усі фасади ярусу оформлено двоколонними портиками тосканського ордера з трикутними фронтонами, акцентованими великомірними модульйонами. Отвори огороджені балюстрадами. На наріжжях встановлено декоративні вази. Четвертий ярус вирішено у вигляді високого круглоциліндричного підбанника з чотирма циркульними отворами та здвоєними пілястрами між ними.

Дзвіниця – яскравий зразок культової споруди у стилі класицизм та один із кращих творів архіт. Андрія Меленського.

 

Михайло Дегтярьов

 

Головна сторінка