Особняк (Трубецьких), 1-ша пол. XIX ст. (архіт)

Адреса: 
Вул. Володимирська, 3

Стоїть на червоній лінії, окремо від периметральної забудови, на нівельованій ділянці, яка утворилася при плануванні проїжджої частини сучасної Володимирської вулиці наприкінці XIX ст. Територія садиби становить виняткову археологічну цінність. У 1975-1976 роках завдяки дослідженням талановитого історика та археолога Я. Боровського тут виявлено й досліджено (відомі раніше за окремими дрібними знахідками) поховання, давнє капище, рештки старовинної печі, ювелірні форми XI-XIII ст., у яких відливалися золоті і срібні вироби.

Існує інформація, що у 1820-ті pp. садиба належала поручнику О. Аннєнкову. У 1840-1860-х pр. садиба належала чиновнику Б. Климовичу, а з 1867 року – княгині Є. Трубецькій. У 1820-х pр. тут було зведено новий будинок, до якого у 1850-ті pp. добудовано крила з боку подвір'я. В 1970-1976 рр. проведено обстеження і реставрацію будівлі (архіт. Т. Шамеко).

Двоповерховий, дерев'яний, на цегляному цоколі, тинькований, з мезоніном. У плані прямокутний, з короткими крилами з боку подвір'я. Перекриття плоскі балкові, бічні тамбури з дерев'яними сходами з'єднують обидва поверхи. Планування коридорно-анфіладне, з виділенням парадних залів і влаштуванням самостійного входу до мезоніна через відкриті з боку подвір'я сходи. Використано один із варіантів зразкових фасадів, обов'язкових для міської забудови періоду класицизму. Великі вікна вертикальних пропорцій на другому поверсі виділено дерев'яними лиштвами. Вісь будинку підкреслено ризалітом завширшки у три вікна, якому відповідає за шириною розташований вище мезонін. На рівні другого поверху влаштовано балкон на металевих консолях. У декорі фасадів застосовано прийом контрастного поєднання гладеньких тинькованих стін і дерев'яних деталей (лиштви вікон, підвіконна тяга, фриз, карниз, трикутний фронтон мезоніна). Всередині збереглися тонкі дерев’яні колонки у парадній залі другого поверху, балясини поруччя дерев'яних сходів тамбурів.

Пам'ятка – один із рідкісних зразків дерев'яної міської забудови доби класицизму.

Тепер тут містяться підрозділи Інституту археології НАН України.

 

Галина Максимова, Дмитро Малаков

Звід пам’яток історії та культури України. Т.1, ч. 1. – К., 1999, стор. 276

 

Головна сторінка