Садиба міська XIX ст., в якій мешкала родина Булгакових

Адреса: 
Андріївський узвіз, 13

Вулиця Андріївський узвіз розташовується у Подільському районі міста Києва. Пролягає від Контрактової площі до вулиць Володимирської та Десятинної. Вулиця вважається однією з найдавніших магістралей міста, яка з’єднувала давньоруський дитинець з подільською торговою площею. Історичне трасування вулиці відповідає особливостям схилу Старокиївського плато і проходить між горами Андріївською (Уздихальницею), Старокиївською та Замковою. Сучасна назва існує з 1740-х років, походить від Андріївської церкви. У 1920-57 роках вулиця носила ім’я більшовика Г. Лівера. 1957 року повернуто історичну назву. Садиба розташована біля підніжжя гори Уздихальниці, яка є частиною південно-східного плато Старокиївського узвишшя.

Схили гори, які були зриті на поч. ХVІІІ ст. під час трасування узвозу, являли для домоволодінь небезпеку. Часто земля з гори сповзала на садиби та пошкоджувала будинки. Так, у 1884 році на ділянку впала масивна глиба.

Історичний номер садиби наприкінці ХІХ ст. – №20/1. Фасадний цегляний житловий будинок було побудовано у 1888-89 роках за проектом архітектора М.М. Горденіна для купчихи В. Літошенко. Другий дерев’яний поверх був обкладений цеглою. Вхід до будинку був влаштований у цегляній прибудові біля східного торця будинку. Фасадний будинок сьогодні, як і раніше, відділений вузьким проміжком від садиби №11. Перший поверх будинку займала родина домовласників, другий здавався під найм. В тилах ділянки, яка охоплювала частину гори, містився сад. На поч. ХХ ст. садиба належала купцю З. Мировичу – представнику давнього українського козацького роду, але домовласник не жив тут. 1909 року садиба перейшла у власність цивільного інженера В.П. Листовничого, який був головним архітектором Київського військового округу. Він здійснив низку перебудов у садибі і, зокрема, влаштував підземні приміщення під двором. Його родина мешкала на першому поверсі. У післяреволюційний час (до 1985 року) у житловому будинку мешкала донька Листовничого Кончаковська І.В. (1902-1985). Забудова садиби складалась з головного житлового будинку та двох флігелів. Обидва стояли праворуч головного будинку, по червоній лінії вулиці.

Будинок №13-В, на місці якого зараз знаходиться літнє кафе (майданчик) був побудований у 1889 році на правій межі садиби Литошенко. Являв собою типову 1-поверхову потиньковану будівлю шириною на 5 вікон, мав площу 155 кв. м. Перебував в аварійному стані, в ньому у 1990-х роках містилася столярно-слюсарна майстерня. У 1991 році Музей замовив проектно-кошторисну документацію на реставрацію. Роботами передбачалося розібрати будівлю та відтворити її зі збереженням архітектурного вигляду (проект АМ «Реставратор»). Після розібрання будівлі до кладки підвалу (у 1994-95 роках), на межі садиби була влаштована підпірна стінка. Сам будинок не був відновлений. Ближче до фасадного будинку, з відступом від нього стоїть одноповерхова споруда, прямокутна за планом, зведена на кам’яних підмурках, потинькована. Вона відносилася до раннього етапу забудови Андріївського узвозу, з’явилася приблизно у середині ХІХ ст.

Сьогодні у частково перебудованій будівлі розміщується кав’ярня «Світлиця». Із західного боку споруди прибудовано невеликий тамбур з додатковим входом. У різних джерелах цей будинок має різні адреси – №13-А або 13-Б, на плані «Візіком» – №13. Діюча технічна адреса за документами БТІ – №13-Б. Будинок є щойно виявленим об’єктом культурної спадщини за видом архітектура. У 1906-1922 роках на другому поверсі мешкала родина Булгакова Опанаса Івановича (1859-1907) – професора Київської духовної академії, доктора богослов’я, автора численних статей, брошур, книжок. Його дружина Булгакова (Покровська) Варвара Михайлівна (1869-1922) була активною діячкою Фребелівського товариства в Києві. Разом із подружжям в будинку мешкало семеро їх дітей, в т.ч. старший син Михайло Афанасієвич Булгаков – всесвітньо відомий письменник (мешкав тут у 1906-1913 та 1918-19 рр.) Будинок став не тільки родинним осередком, а й героєм видатних літературних творів автора. Його відвідували відомі діячі науки та культури Києва. У 1982 році на фасаді головного будинку садиби було встановлено меморіальну бронзову дошку з портретом М.Булгакова (арх. Кравчук Б.Л., ск. Кущ О.В.).

У 1989-91 роках споруда була відреставрована для розміщення музею М.А. Булгакова (архітектор І.М. Малакова). Було відреставровано первісні фасади, кахляні печі, паркетну підлогу, двері, віконні та дверні заповнення, відтворено планування другого поверху, парадні сходи тощо. Художнє вирішення експозиції музею здійснив А.М.Крижопольський за участю Д.Д. Лідера. Відкриття Музею відбулося 15 травня 1991 року.

З поч. ХХ ст. і до 1906 р. у фасадному будинку проживав Кошиць Олександр Антонович (1875-1944) – відомий український композитор і хоровий диригент, автор спогадів. На той час – викладач церковного співу Київської духовної семінарії. Постановою Кабінету Міністрів України будинок №13 взято на державний облік як пам’ятку історії національного значення.

На сьогодні трикутноподібна в плані садиба збереглася у первісних межах, хоча і втратила частину забудови. Становить значну історичну цінність, пов’язана з родиною видатного письменника Булгакова. Потребує відновлення забудови. Ділянка розташовується на території державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» та входить до археологічної та архітектурної охоронних зон.

Література:

1. Апанович О., Бурмистренко С., Малаков Д., Боженко С., Шевченко Л. Житловий будинок 1888, в якому проживали родина Булгакових, Кошиць О.А., Листовничий В.П. // Звід пам’яток історії та культури України. Київ.- Кн.1 Ч.1. – К, 1999.-С.167-168

2. Ковалинский В., Ветрова Л. Андреевский спуск. Прогулки по Киеву. –К.2001.

3. Кошиць О. Спогади. – К.1995 4. Шленский Д., Браславец А. Андреевский спуск. Культурологический путеводитель. – К.1998

Інформація підготовлена Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій.

Головна сторінка