СТАРИЙ КОНТРАКТОВИЙ БУДИНОК, 1799-1901 рр.

Адреса: 
Вул. Покровська 4/6

Розташований на червоній лінії забудови вулиці, на ділянці ліквідованого саду. Зведений за проектом архіт. О. Елдезіна для здійснення торговельних та майнових контрактів на щорічному ярмарку, переведеному в 1797 р. із Дубна до Києва.

Первісно двоповерховий (перший поверх – цегляний на склепінчастому підвалі, другий – дерев'яний), з напівкруглими сходами, що виступали на дворовому фасаді. На першому поверсі в центрі була велика контрактова зала, обабіч – крамниці, на другому – парадна зала, кімнати для ігор та переговорів. Центральна частина будинку була вищою за бічні й виділена по другому поверху рядом тричвертєвих колон і трикутним фронтоном.

Під час пожежі у 1811 р. другий поверх згорів, а уцілілий цегляний в 1819 р. відремонтовано за проектом міського архіт. А. Меленського, внаслідок чого фасад зазнав змін. У 1835 р. архіт. Л. Станзані подав проект надбудови другого поверху для розміщення Київського магістрату (не був здійснений). У 1878-1879 рр. надбудовано другий цегляний поверх (архіт. С. Рикачов). У 1900-1901 рр. будинок значно перебудовано і розширено, зведено третій поверх (архіт. Є. Толстой). Кошти надійшли від громадян міста, найбільші пожертвування зробили цукропромисловці Л. Бродський і Н. Терещенко. Внаслідок перебудов повністю змінився первісний фасад. Добре збереглися підвал та основні планувальні елементи першого поверху.

Триповерховий, цегляний, тинькований, у плані близький до П-подібного. Вирішений у стилі класицизм, в безордерній системі. Головний фасад тридільний, з виділеним центральним ризалітом на сім віконних прорізів. Над центральною та бічними частинами – цегляні аттики. Головний фасад по горизонталі чітко розділений міжповерховими гуртами. Перший поверх оброблено ланцюговим рустом, другий – стрічковим. Вікна першого і третього поверхів прямокутної форми, другого – з напівциркульними перемичками. Віконні прорізи першого поверху завершені сандриками із замковими каменями у центрі, другого і третього – обрамлені лиштвами вишуканої форми. Завершує фасад потужний багатопрофільний карниз. Вхід – у правій частині будинку.

Будинок – цінний зразок громадської споруди межі XVIII-XIX ст. Протягом 1797-1811 рр. відігравав значну роль у громадському житті міста. Сюди з'їжджалися для укладання торговельних угод не тільки місцеві купці, поміщики, а й гості з Австрії, Греції, Данії, Італії, Пруссії, Франції та інших країн. Крім того, в залі Контрактового будинку проводилися судові засідання магістрату, влаштовувалися концерти. Після реставрації будинку в 1819 р. тут містилася реміснича управа міських цехів, з 1871 р. – Києво-Подільська жіноча гімназія. Після 1917 р. будинок займали трудова школа, середні навчальні заклади. Зокрема, середня школа № 19, історію якої вивчав український письменник О. Копиленко і описав у дилогії – «Дуже добре» (1936 р.) і «Десятикласники» (1938 р.).

У цьому будинку в кінці вересня – на початку жовтня 1941 р. відбулися наради провідників ОУН(М) з представниками української громадськості і фольксдойче (етнічні німці) щодо створення Міської управи. Організаторами нарад і установчих зборів були Я. Гайвас – провідник Крайової екзекутиви ОУН(М) на Центральних і Східних землях, О. Ольжич – намісник голови Проводу українських націоналістів у Києві, С. Сулятицький – колишній сотник УГА, перекладач і дорадник німецького штабу військ на Київському напрямку, О. Оглоблин – історик, професор Київського університету. Бургомістром було обрано О. Оглоблина, його заступником – математика і педагога В. Багазія. Управа була створена як міська адміністрація для забезпечення порядку в місті, налагодження міського господарства, відновлення діяльності освітніх, наукових та культурних закладів силами українського громадянства. Діяла на сучасному бульварі Т. Шевченка, 18 у будинку колишньої Другої гімназії.

5 жовтня 1941 р. в будинку з ініціативи ОУН(М), зокрема О. Ольжича, відбулися установчі збори Української Національної Ради, яка об'єднала представників різних верств населення і суспільних рухів України. В ухваленій на зборах Декларації проголошувалась основна мета цієї політично-громадської організації – відновлення української державності, налагодження економічного, культурного, громадського та церковно-релігійного життя. Головою УН Ради був Омелянович-Павленко – загалом 130 членів. За спогадами М. Величківського, її президія розміщувалась у будинку Академії наук «на вул. Володимирській, 45, між вул. Прорізною і Софійською площею» (ймовірно, йдеться про № 55). За короткий час УН Рада стала дійсно загальнонаціональним представництвом народу України, встановила зв'язки з усіма окупованими територіями, сприяла організації української адміністрації в столиці й на місцях. У Києві видавала газету «Українське слово» (редактор І. Рогач), заснувала Спілку українських письменників (голова О. Теліга), Український Червоний Хрест (О. Левицький), Всеукраїнську кооперативну спілку (проф. О. Перевертун). За її активною участю було відновлено діяльність Академії наук, ряду наукових інститутів і вузів, відкрито народні і недільні школи. У жовтні 1941 р. УН Рада скликала надзвичайні учительські збори. Досить значною була її роль і у відродженні та зміцненні Української автокефальної православної церкви. В кінці листопада 1941 р. була заборонена нацистами, після чого її члени перейшли на нелегальне становище, деякі з них зазнали репресій. На початку 1942 р. УН Рада надіслала меморандум до німецького уряду з протестом проти політики і дій окупаційної влади в Україні. 6 лютого 1942 р. заарештовано М. Величківського, який пізніше, виїхавши до Західної України, очолив засновану у квітні 1944 р. у Львові Всеукраїнську Національну Раду.

Тепер у будинку міститься ліцей № 100 «Поділ».

 

Світлана Блащук, Михайло Кальницький, Олександр Кучерук, Віталій Отченашко, Елла Піскова

 

Головна сторінка