Трапезна з церквою Святого Духа, перша пол. ХVІІ – серед. ХІХ ст.

Адреса: 
Вул. Сковороди Григорія вул., 2-а

Розташована у північно-східній частині комплексу монастиря і академії. Закладена митрополитом П. Могилою у 1631 р. Одна з перших мурованих будівель Києво-Могилянського колегіуму. Первісно тридільна, з трьома верхами, двоярусна, з підвалом. На першому ярусі розміщувалися трапезна і класи з церквою святих мучеників Бориса і Гліба (Борисоглібська церква); на другому ярусі – бібліотека та Благовіщенська церква. 1741 р. престол Благовіщення Пресвятої Богородиці перенесено до конґреґаційної церкви, що була споруджена у старому академічному корпусі. Внаслідок пожежі в лютому 1780 р., яка почалася з великої центральної бані трапезної, згоріли й дві інші бані разом з дахом.

Після ремонтних робіт побудовано іншої форми дах з одним верхом. При ліквідації Братського монастиря у 1786-1799 рр. церкву закрито. Перший поверх деякий час використовувався як шпиталь, на другому зберігалась академічна бібліотека. Від пожежі 1811 р. повністю згорів дах трапезної, який пізніше відбудували й вкрили залізом. Оскільки під час пожежі дуже постраждала Богоявленська соборна церква, в трапезній встановлюється престол, на другому ярусі відновлюється тепла церква. Невдовзі сюди переноситься престол Святодухівської дерев'яної церкви, що згоріла на Подолі, і трапезна отримує назву церкви Святого Духа. У 1824-1826 рр. за архімандрита Мелетія проведено реконструкцію за проектом архіт. А. Меленського. Пробито великі аркові отвори в трапезній залі, які з'єднували її з північною прибудовою (кін. XVIII – поч. XIX ст.) і південною прибудовою (1-а чв. XIX ст.), розібрано другий ярус західного притвору. На західній стіні основного об'єму влаштовано фронтон з композицією Всевидющого Ока. На східному фасаді – напівкруглий виступ апсиди.

У 1831 р. церкву розписав київський худ. Г. Яровський. Стелю церкви було розписано монохромно, стіни – блакитними фарбами (у нижній частині імітовано під мармур), вікна прикрашено арабесками. У вівтарі над престолом містилося зображення Саваофа (зберігся невеликий фрагмент голови) з ангелами, у центральній частині стелі – Святого Духа з херувимами, на стінах – євангелістів. Увесь розпис зроблено у традиційній академічній манері, притаманній київській лаврській школі храмового живопису 1-ї пол. XIX ст.

У серед. XIX ст. між'ярусні склепіння було розібрано, низ віконних прорізів розтесано. За кресленнями викладача київської семінарії Думитрашка встановлено новий позолочений іконостас. В 1854 р. значні кошти на відбудову церкви пожертвував духівник монастиря ієромонах Арсеній. Будівельні роботи тривали до 1864 р. У 1899 р. церква була двопрестольною і мала головний престол – в ім'я Зішестя Святого Духа і з лівого боку (у північному приділі) – в ім'я Святителя Михаїла, першого митрополита Київського.

Цегляна, тинькована, прямокутна в плані споруда, у вигляді тринавної базиліки з двоярусним центральним об'ємом та одноповерховими прибудовами з боку північного і південного фасадів.

Прибудови вирішено у стилі класицизм. Перекриття центрального об'єму коробові, бічних – плоскі. Стіни першого поверху рустовані, вікна з напівциркульними завершеннями. Другий ярус завершує карниз з ліпними розетками під ним.

До 1864 у будинку містилась академічна фундаментальна бібліотека – одна з найбільших в країні, яка відіграла велику роль у формуванні освітнього рівня студентів та розвитку наукової діяльності в академії. Початок їй було покладено даром П. Могили, який, помираючи, передав колегіуму понад 2 тис. книжок. Після цього всі ректори, професори та вихованці академії заповідали або дарували навчальному закладу книги. Поповнення відбувалося й за рахунок закупок, надходжень від друкарень, видавництв тощо. Крім друкованих книг, у бібліотеці зберігались рукописи, хроніки, літописи, спогади, щоденники, лекції професорів, конспекти студентів, документація академії. Із її фондів формувалися і поповнювалися бібліотеки всієї України. Книгозбірня поділялася на дві частини, одна з яких містилась у цьому корпусі, друга – при бурсі (з 1778 р.). Під час пожежі 1780 р. згоріло 9 тис. книжок академічної навчальної бібліотеки, після чого її об'єднали з книгозбірнею бурси. З метою поповнення бібліотечних фондів, сприяння самоосвіті студентів проф. І. Фальковський заснував у 1792 р. «Вільне поетичне товариство».

Наприкінці XVIII ст. бібліотека академії налічувала 12 тис. томів. У радянський час будинок було передано сільськогосподарській трудовій громаді, пізніше – міській лікарні № 15. Під час Другої світової війни будівлю було дуже пошкоджено. У 1945-1950 рр. відбудовано за проектом архіт. Н. Озерової.

 

Віктор Голубцов, Інна Дорофієнко, Лариса Федорова

 

Головна сторінка