Вулиця Дегтярівська

Адреса: 
вул. Дегтярівська, 53-а

Дегтярівська вулиця – вулиця у Шевченківському районі міста Києва, місцевості Лук'янівка, Сирець, Шулявка. Пролягає від вулиці Артема до проспекту Перемоги. Прилучаються Лук'янівська площа, вулиці Дмитрівська, Білоруська, Бердичівська, Довнар-Запольського, Сім'ї Хохлових, Зоологічна, Олександра Довженка, Олени Теліги, Івана Шевцова, Софії Перовської, Тимофія Шамрила, Жамбила Жабаєва, Миколи Шпака і Лагерна. Дегтярівська вулиця сполучена шляхопроводом над проспектом Перемоги з вулицею Миколи Василенка.

Вулиця виникла у середині XIX століття вздовж Старої Житомирської дороги. Мала назву Старожитомирське шосе або Старожитомирський шлях (згадано у 1865 році). Пізніше ця назва вживалася для позначення «дальнього» відрізку Дегтярівської вулиці – від Зоологічної вулиці до проспекту Перемоги (приєднаний до Дегтярівської у 1958 році). З 1908 року набула назву Дегтярівська вулиця, від прізвища київського купця М. П. Дегтерєва, на кошти якого на початку XX століття поблизу Лук'янівської площі було збудовано Дегтярівську богадільню. У 1939 році Дегтярівську вулицю перейменували на вулицю Червоних командирів, з 1944 року – вулиця Пархоменка, на честь радянського військового діяча Пархоменка Олександра Яковича. Сучасну історичну назву вулиці було відновлено у 1993 році.

Важливі установи по вул. Дегтярівській:

1) Головний офіс ПрАТ «Київстар» / Kyivstar Head Office (буд. № 53)

2) Державна митна служба України (буд. № 11-Г)

3) Департамент соціальної та гуманітарної політики Міноборони (буд. № 11)

4) Командування Сухопутних військ ЗС України (буд. № 19)

5) Служба у справах неповнолітніх (буд. № 3-А)

6) Слідчий ізолятор № 13, колишня Лук'янівська в'язниця (буд. № 13)

7) Департамент державного регулювання операцій з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням Міністерства фінансів України (буд. № 38-44)

8) Озброєння та Тил ЗС України, Департамент постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України (буд. № 28-А)

9) Гуртожитки Київського національного економічного університету (буд. № 49 і № 49-А)

10) Інститут газу НАН України (буд. № 39)

11) Інститут нефрології АМН України (буд. № 17-В)

12) Інфекційна клінічна міська дитяча лікарня (буд. № 23)

13) Міжнародний інститут бізнесу (буд. № 51)

14) Центральний ремонтний завод засобів зв'язку «Техвоєнсервіс» (буд. № 13/24)

15) Бібліотека ім. М. Чернишевського Шевченківського району (буд. 3 32)

16) Шевченківський районний суд міста Києва (буд. 31А)

Пам'ятки історії та архітектури:

1) Буд. № 5 – Народний будинок. Зведений у 1900-1902 роках архітектором Михайлом Артиновим у псевдоруському стилі. Народний будинок створювався як клуб для робітників, у ньому проводилася просвітницька робота, влаштовувалися концерти та лекції, були чайна та бібліотека. Після революції 1917 року в будинку знаходився Український робітничий клуб, пізніше – Клуб працівників трамвайного депо, Будинок культури Київського трамвайно-тролейбусного управління.

2) Буд. № 7 – Лук'янівське трамвайне депо, нині ліквідоване. Збереглися споруди 1891-1910-х років – адміністративний будинок та електростанція.

3) Буд. № 13 – Лук'янівський тюремний замок, споруджений у 1850-60-х роках. Нині слідчий ізолятор.

4) Буд. № 19 – комплекс споруд колишнього Дегтерєвського притулку (близько 10 споруд), зведені на початку XX століття.

Пам'ятники та меморіальні дошки: 

1) Пам'ятник загиблим працівникам трамвайного депо, які загинули у Другій світовій війні.

2) Меморіальна дошка «Про присвоєння Лук'янівському трамвайному парку імені В.І. Леніна» (буд. № 7-б)

3) Меморіальна дошка Копитову Віктори Філімоновичу (буд. № 39)

4) Меморіальна дошка Якубовському Івану Гнатовичу (буд. № 19)

5) Меморіальна дошка «Воїнам-танкістам Великої Вітчизняної війни» (буд. № 19); бронза; барельєф; скульптор А. М. Харечко, архітектор А. Ф. Ігнащенко. Відкрито у 1978 році.

Видатні особи, пов'язані з Дегтярівською вулицею:

У 1881 р. революціонерка-народниця Софія Богомолець, перебуваючи в ув'язнені у Лук'янівській тюрмі, народила сина – Олександра Богомольця, майбутнього вченого, президента Академії наук УРСР.

У 1918 році в Дегтярівській богадільні помер український письменник Іван Нечуй-Левицький.

Джерела: 1. Вікіпедія.

Інформація підготовлена Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій.

Головна сторінка