Житловий будинок 1874 р., в якому проживав Оглоблін О. П. (архіт., іст)

Адреса: 
Андріївський узвіз, 4/26

На розі Боричевого Току і Андріївського узвозу. Зведений під керівництвом архіт. П. Спарро, можливо за його ж проектом як приватний для жиздринського міщанина Калузької губернії Оглобліна І.І. Двоповерховий цегляний будинок, у плані П-подібний, розрахований на одну квартиру на поверсі, з коридорно-анфіладним плануванням. Відображає первісний етап київського масового домобудівництва періоду еклектизму, для якого характерне бічне розміщення сходів, наявність дворової галереї. Фасади вирішено у цегляному стилі. Головний фасад, звернений на Андріївський узвіз, має центрально-осьову композицію, підкреслену фігурним щипцем горищного приміщення. Архітектурне оздоблення екстер'єру стримане: зубчастий фриз під дахом, міжповерхова профільована тяга, пілястри з рустом і прості віконні лиштви. Споруда – яскравий приклад рядової забудови поч. XIX ст.

У 1899-1919 рр. у цьому будинку проживав Оглоблін Олександр Петрович (справжнє прізвище Мезько; 1899-1992) – історик, професор, президент Української Вільної Академії Наук у США (з 1970 р.), громадський діяч. Його рідний батько – Михайло Мезько походив із старовинного козацького роду з Чернігівщини, мати Катерина Лашкевич – з відомого старшинсько-шляхетського роду. Вона стала вдовою і згодом вийшла заміж за міщанина П. Оглобліна, який дав своє прізвище її сину Олександру. З серпня 1908 – по травень 1917 року Оглобілн О.П. навчався у 3-й гімназії, яку закінчив із золотою медаллю. Його вчителями були відомі історики В. Ляскоронський, С. Голубєв, які визначили шлях майбутнього вченого. У гімназії він очолював самоосвітній історичний гурток. У 1919 р. закінчив історико-філологічний факультет університету св. Володимира, де навчався у істориків М. Довнар-Запольського, С. Голубєва, П. Смирнова, мистецтвознавця Г. Павлуцького, філософа О. Гілярова та ін., і розпочав наукову працю. У січні 1919 р. одружився з А. Фроловою і того ж року переселився до сусіднього будинку (№ 2-г), що належав братові дружини.

 

Олена Авраменко, Марина Виноградова

Звід пам’яток історії та культури України. Т.1, ч. 1. – К., 1999, стор. 164

Головна сторінка