Житловий будинок Балабухи М. О. 1897-1911 рр., в якому проживали Балавенський Ф. П., Кольцов М. Ю. (архіт., іст.)

Адреса: 
Вул. Межигірська, 3/7

На розі з пл. Контрактовою. Історія ділянки, що межує з площею, відома з поч. XIX ст. Вона включала дві садиби, з яких на наріжній розташовувався одноповерховий, на іншій – двоповерховий цегляні будинки. У 1827 р. обидві садиби було об'єднано. З кінця ХІХ ст. її власником був М. Балабуха, нащадок відомого київського роду кондитерів, що проживали в місті з XVIII ст. За даними 1897 р., садиба включала такі споруди: двоповерховий будинок з крамницями й підвалом, одноповерховий флігель, будівлю цукеркової фабрики, цегляний сарай. У 1897 році за проектом архіт. М. Гарденіна на місці наріжного флігеля впритул до двоповерхового будинку на червоних лініях забудови споруджено двоповерховий об'єм. У 1911 році за проектом архіт. М. Казанського будинки об'єднано надбудовою третього поверху та напівповерху (пізніше перероблений на повний поверх) під спільним дахом, на подвір'ї зведено триповерховий флігель (не зберігся). За даними 1919 року, садиба М. Балабухи була повністю забудована по периметру. На ній розташовувалися: чотириповерховий будинок, в якому перший поверх займали 18 крамниць, другий – трактир і весільна зала, третій і четвертий були житловими; триповерховий флігель-склад з двома одноповерховими прибудовами цукеркової фабрики (споруди фабрики не збереглися). Власник садиби мав також крамницю на вул. Хрещатик, 22 (будинок зруйнований).

Будинок чотириповерховий, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. В архітектурі споруди чітко простежуються різночасовість зведення двох її об'ємів і почерків двох архітекторів. Композиція фасадів асиметрична, оформлення в дусі історизму з рисами неоренесансу. Внутрішнє планування об'єму з боку пл. Контрактової секційне і з боку вул. Межигірської – коридорне. Центр пізнішого крила на рівні першого поверху виділено проїздом на подвір'я, бічні частини перебудовано. Всі верхні поверхи будинку ритмічно розчленовано віконними прорізами та балконами. Ліпний декор будинку (гірлянди, картуші тощо) геометрично-рослинного характеру. Найцікавішим елементом декору є голови левів з кільцем у носі на замкових каменях сандриків. Внаслідок реконструкції верхнього поверху силует будівлі дещо збіднено.

Будинок відіграє помітну роль у формуванні пл. Контрактової, є цінним елементом забудови вул. Межигірської.

У 1908-1912 рр. у будинку проживав Балавенський Федір Петрович (1865-1948) – скульптор, педагог. У цей період викладав у Київському художньому училищі (з 1907 р.). Брав участь у художньому оформленні прибуткового будинку Ш. Іссерліса (1909 р.; пров. Музейний, 4) та будинку Маріїнської громади сестер-жалібниць Товариства Червоного Хреста (1913-1915 рр.; вул. Саксаганського, 75); розробляв проект пам'ятника св. княгині Ользі, після затвердження моделі І. Кавалерідзе йому був доручений загальний нагляд за виконанням робіт (встановлений у 1911 р. на пл. Михайлівській). У 1911 р. брав участь у конкурсі на проект пам'ятника Т. Шевченку в Києві (друга премія в другому турі); його учні виконали скульптурне оздоблення Бессарабського критого ринку (в 1912 р., пл. Бессарабська). Багато працював у галузі портретної пластики. У Києві жив з 1907 р.: спочатку на Вознесенському узвозі, 15; після – на вул. Межигірській – у пров. Бондарському, 21; на вул. Бульварно-Кудрявській, 5 (тепер вул. Воровського), Андріївському узвозі, 15.

У цьому будинку народився і мешкав до поч. 1900-х рр. Кольцов Михайло Юхимович (справжнє прізвище – Фрідлянд; 1898-1940 рр.) – письменник, журналіст, чл.-кор. АН СРСР (з 1938 р.), учасник громадянської війни в Іспанії 1936-1939 рр. Пізніше жив деякий час у Білостоку, після повернення – на сучасній вул. Червоноармійській, 32.

З 1912 р. до поч. 1920-х рр. в одній із квартир на другому поверсі будинку діяла молельня єврейської громади учасників російсько-японської війни 1904-1905 рр.

 

Михайло Кальницький, Лариса Толочко, Лариса Федорова

Звід пам’яток історії та культури України. Т.1, ч. 2. – К., 2004, стор.626

 

Головна сторінка