Житловий будинок XIX ст., в якому проживали Врубель М. О., Котарбінський В. О., Орловський В. Д. (архіт., іст.).

Адреса: 
Вул. Десятинна, 14

Знаходиться поряд з Андріївською церквою і входить до ансамблю площі, з якої починаються вулиці Десятинна, Володимирська та Андріївський узвіз.

Має досить складну будівельну історію. Первісні об'єми двоповерхового будинку з мезоніном та одноповерхового флігеля зведено у 1847-1849 рр. Власником садиби на той час був статський радник М. Попов, який отримав цю тоді незабудовану ділянку в 1846 р. Добудови з боку подвір'я зроблено в 1857 р. Будинок використовувався як прибутковий: частина приміщень здавалася під креслярню міського землеміра та Київській губернській будівельній і шляховій комісії. У 1886 році Ф. Дузинкевич придбав у спадкоємиці М. Попова К. Квятковської садибу з будинком і службами, садком і сінокосом на схилі Старокиївської гори. Новий власник у цьому ж році надбудував іще один поверх за проектом архіт. Г. Шлейфера. У 1889 році за проектом архіт. А. Краусса зроблено дерев'яну надбудову над одноповерховим цегляним флігелем.

Триповерховий, з напівпідвалом, у плані Г-подібний. До існуючого об'єму входить двоповерховий флігель, який прилягає з боку подвір'я. У центрі містяться двомаршові сходи. Внутрішнє секційне планування після капітального ремонту перетворено на коридорне. Головний фасад вирішено у стилі неоренесанс. Симетрично-осьову композицію ледь порушено зайвою віконною віссю з північного боку та двовіконним об'ємом з верхньою терасою з півдня. Головну композиційну вісь акцентовано ризалітом невеликого виносу з фігурним аттиком і потужним завершенням у вигляді зрізаної піраміди. Аналогічним способом виділено й бічні осі. В оздобленні фасаду застосовано руст, пілястри, сандрики, ліпні орнаментальні деталі.

Будинок є невід'ємною частиною забудови вулиці, замикає перспективу вул. Володимирської.

У 1886-1887 рр. тут проживав Врубель Михайло Олександрович (1856-1910 рр.) – художник-живописець, декоратор, графік, скульптор-кераміст, архітектор. У цей період він продовжував працювати над настінними розписами Кирилівської церкви, якими почав займатися в 1884 р., коли приїхав на запрошення мистецтвознавця й археолога А. Прахова для участі у реставрації давньоруського храму. Створив композицію на хорах «Зішестя Святого Духа на 12 апостолів», на північному підвівтарному стовпі – постать архангела Гавриїла із сюжету «Благовіщення». Взимку 1884 р. Врубель їде на два роки до Венеції для вивчення зразків візантійського живописного мистецтва. Повернувшись до Києва в 1886 р., він продовжував працювати над розписами Кирилівської церкви, брав участь в оформленні інтер'єрів Володимирського собору. Але твори, які він виконав для собору – ескізи «Надгробного плачу», «Воскресіння» та «Вознесіння» – були відхилені комісією (тепер зберігаються у Київському музеї російського мистецтва). За ескізами М. Врубеля у соборі здійснено лише рослинні орнаменти на внутрішніх стінах і арках двох нав. У 1884 р. здійснював реставраційні роботи у бані Софійського собору (постать архангела). Митець також виконував художні панно для особняків, живописні роботи (у т. ч. «Дівчинка на тлі перського килима», 1886 р.; «Східна казка» – не закінчив). У Києві почав працювати над образом Демона (1886 р.).

У будинку наймав дві кімнати на другому поверсі у квартирі художника В. Орловського. В одній жив, друга (з балконом на Дніпро) була йому за майстерню. У подальшому проживав також: у 1887 році – в маєтку Я. Тарновського у Мотовилівці (тепер Житомирська область), у 1888 р. – у готелі Ф. Чарнецького на вул. Володимирській, 16. Митець зберіг про Київ найкращі спогади, згадував про перебування у місті як про найкращу пору свого життя. В 1889 р. переїздить до Москви.

У 1900-1920-х pp. у будинку жила Е. Прахова – дружина професора А. Прахова. У період Громадянської війни в її квартирі оселився Котарбінський Вільгельм Олександрович (1848-1921 рр.) художник, академік живопису петербурзької Aкадемії мистецтв (з 1905 р.), який багато років жив і працював у Києві. Автор ряду сюжетів стінопису Володимирського собору, будинків, де тепер містяться музеї Т. Шевченка, західного та східного мистецтва.

З липня 1886 р. до 1889 р. одну з квартир на другому поверсі займав Орловський Володимир Донатович (1842-1914) – живописець-пейзажист. Брав участь у діяльності Київської рисувальної школи М. Мурашка, був одним із організаторів Київського художнього училища. Після забудови садиби на вул. Гоголівській, 28 переїхав туди.

У 1890-х pp. тут жив гірничий інженер Страус Антон Емільович – видатний діяч у галузі будівельної техніки, винахідник буронабивних паль.

У 1962 р. на фасаді будинку встановлено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом М. Врубеля та рельєфами героїв його мистецьких творів – Гамлета та Офелії (ск. І. Кавалерідзе, арх. Р. Бикова).

 

Марія Кадомська, Михайло Кальницький, Володимир Хромченков, Лариса Шевченко

Звід пам’яток історії та культури України. Т.1, ч. 1. – К., 1999, стор. 351-352

 

Головна сторінка